Коли я жив у Криму, мене завжди дратувала кричуща брехня про споконвічно російські землі. Хоча б тому, що в Криму не існує жодної історичної пам’ятки, жодного топоніму, жодного надгробка так званих росіян до часу першої анексії.
Якщо ми зайдемо до Центрального музею Тавриди у Сімферополі, то серед сотень тисяч артефактів до 1783 року зустрінемо лише один напис кирилицею на камені. Цей камінь був залишений князем Тьмутаракані на згадку про те, як він виміряв кроками ширину замерзлої Керченської протоки. Виміряв і пішов назад. До речі, Тьмутаракань – це спотворене тюркське “Таман тархан” – “Таманський півострів”. І російські таргани тут не до чого.
До 1783 року татар у Криму було 90% населення. А зараз цей корінний народ становить лише 10%, що явно свідчить про той геноцид, який постійно відбувається, доки Крим перебуває під російською окупацією.
Російські історики припускають наявність 2-3 відсотків т.зв. російського населення Кримському ханстві, знаючи у тому, що у Криму не знайдено жодного надгробка з написом кирилицею до 1783 року. Татарські, грецькі, турецькі, вірменські, готські, єврейські, караїмські та інші надгробки є, а росіян немає. Невдача, однак. Можливо, тому після депортації корінних народів Криму 1944 року розпочалася справжня бульдозерна війна зі старовинними цвинтарями. (Я зібрав великі докази цього злочину радянської влади, вони опубліковані тут)
Знищення кримських цвинтарів продовжується прямо зараз, після другої анексії. За останні п’ять років було знищено цвинтарі Азіза та Салачика — історичних районів Бахчисараю.
Але вистачить про Крим, далі я хотів би перенестися трохи на північ, поговорити про «споконвічно російські» землі в нижньому дніпров’ї, на Херсонщині.
Якщо я вийду зі свого будинку і пройду через парк, то опинюся на березі красивої річки Дніпро, яка була названа так вест готами – Danapr. Можливо, ця назва походить від більш раннього скіфського слова Don — «річка», але так далеко ми зараз копати не будемо.
За Дніпром я побачу митну вежу литовського князя Вітовта, колись тут була переправа і проходив кордон між Кримським ханством і Великим литовським князівством.
Праворуч буде місто Берислав, назване так після анексії Кримського ханства російською імперією. Історична назва міста Кізі-Кермен, дівоча фортеця. До речі, першим захопив цю фортецю та вигнав із неї турків козачий отаман Іван Сірко.
За Бериславом знаходиться одна з козацьких січ, що добре збереглися, — Кам”янська січ, а поряд з нею розкопки скіфо-готського поселення Консулівське городище. Далі, на 100 кілометрів вище Дніпра, буде ще дві січі — Базавлуцька і Чортомлицька.
Тепер подивимося ліворуч. Село Бургундка, швидше за все, названо так у період Російської імперії на честь виноробів Бургундії. Але в самому селі існує легенда, що цій назві 1500 років вона несе в собі пам’ять про франкські племена бургундів, які заселяли родючі береги Дніпра разом з готами.
За селом Бургунка село Тягінка. У ній розташована тягинська фортеця, що непогано збереглася. Назву цієї фортеці дали козаки після того, як відбили її у турків. А турки за 150 років до цього відбили її у першобудівників, що заснували там торгову факторію генуезців.
Ще нижче за плином Дніпра, в селі Понятівка, ведуться розкопки давньогрецького поселення. Майже 3000 років тому там був далекий форпост городища Ольвія – центр грецької цивілізації в Таврії. Але з тих часів збереглося мало і дивитися там нічого.
Отже, на правому березі Дніпра ми не знайшли жодної згадки про «росію» до її анексії Кримського ханства. Давайте тепер подивимося лівим берегом.
- Фортеця Таван-Кермен, перейменована після окупації на Каховку, на честь князя Каховського. Не підходить.
- Олешківська козацька січ. Не підходить.
- Руїни турецької фортеці Кінбурн (Кін-Бурун = Волос-мис). Теж не підходить.
Ось так. Жодної «росії», жодних «російських» на нашій землі до окупації її імперією не виявлено. Втім, як і у Криму. А це означає, що терміни “споконвічно російська земля” або “історично російські землі” є підлою брехнею, маніпуляцією. З тих 3000 років, коли на землях херсонщини існувала цивілізація, вона входила до складу Російської імперії лише 300 років, що становить приблизно 10 відсотків від усього історичного періоду. А про те, що було 3000 років тому на московських болотах, навіть не варто думати. Не цікаво.